19August2019

ЧУЖА ВІЙНА, ДЕ ГИНУЛИ УКРАЇНСЬКІ ХЛОПЦІ

  • PDF

 

До 25 річниці виведення радянських військ з Афганістану науково-технічна бібліотека університету при сприянні кафедри мовознавства зорганізувала зустріч з воїнами-інтернаціоналістами.

  Подробиці на сайті Міністерства освіти і науки України

 

 

 

Неоднораз змінювалося ставлення суспільства до цієї війни, через яку пройшли 3193 наших земляків. 168 не повернулись.

Серьожа Громов. Перший вінничанин, котрий загинув в Афганістані. І шостий, якщо вести рахунок в масштабах області.Він не дожив навіть до своїх 23-х. Не дожив літа. Загинув на самому його початку. В перший його день — 1 червня 1980 року. Най його могилі завжди квіти. Їх приносять афганці, однокурсники — Сергій закінчив машинобудівний факультет нашого університету.

 

 

У Вінниці мешкає 635 ветеранів війни в Афганістані. Для нинішніх студентів важливі зустрічі зі свідками минулих подій.

До університету завітали підполковник Микола Дехтяр, майор Михайло Бабюк і Анатолій Сємцов.

«Час і досі не загоїв рану — той одвічний біль Афганістану». Біль звучав у їхніх спогадах. Підполковник Микола Діхтяр і майор Михайло Бабюк воювали в Афганістані на початку інтернаціональної місії. Анатолій Сємцов вже коли вона завершувалась.

У десантника Михайла Бабюка на цій чужій війні загинув старший брат. На нього самого прийшло батькам повідомлення, що пропав безвісти.

Це понад силу. Першим не витримав тато. Через 10 днів померла мама… А Михайло після тяжкого поранення, яке більш, аніж на півроку прикувало його до ліжка, повернувся у жахаюче і вбивчо порожню домівку…

Сухе і терпке повітря Афганістану запам’яталось Анатолію Сємцову у 18-ть. Забезпечував переїзд через перевал Саланг. Відвоювавши два роки, повернувся на Вінниччину водночас із виводом радянських військ з Афганістану:

«Війна — це найбільше зло, яке придумало людство. Війна — це ненависть і смерть, сльози і трупи. Якщо про це забудемо, вона повернеться. З війни ніхто не прийшов не пораненим. Якщо не зачепило осколком, то душу покалічило усім. Вдячний, що пам’ятаєте ті події. Навіть університет ваш розташований на вулиці Воїнів-інтернаціоналістів. Зичу вам, молоді, бути мудрими».

 

 

Окрім студентів на зустріч прийшли і школярі. Учениці Аня Тарахта (школа №13) та Аня Бондарєва (школа №26) прикрасили зустріч своїм проникливим співом.

Кандидат філологічних наук, доцент кафедри мовознавства Оксана Абрамчук подякувавши гостям за зворушливі і щирі розповіді, побажала їм і усім присутнім того, що найбільш нині потребуємо:

«Миру в душі, в родині і в країні».

 

Найбільше читають

 left direction
 right direction