21August2019

Топ новини

Frontpage Slideshow | Copyright © 2006-2011 JoomlaWorks Ltd.

УСЕ ЖИТТЯ — ЦЕ УНІВЕРСИТЕТ

  • PDF

Сьогодні, 17 січня, ювілей – 70-річчя
зустрічає
Василь Мартинович КИЧАК –
доктор технічних наук, професор,
декан  факультету інфокомунікацій, радіоелектроніки та наносистем ВНТУ,
заслужений працівник освіти України,
академік Академії інженерних наук України,
академік Міжнародної академії прикладної радіоелектроніки

Народився у селі Сопині Погребищенського району. Батько був колгоспником. Мав освіту три класи, мама – два класи. Ледь читали по складах. То й поступати після школи вирішив у Вінницький філіал Київського політехнічного інституту, аби ближче додому. Батьки були уже літні і потребували догляду.

Школу закінчив у 1966-му, коли в один рік випускались одразу 10-й і 11-й класи. Два випуски водночас. Витримавши шалений конкурс, він став студентом. Потрапив у «золоту сотню» – тогоріч у Вінницький філіал КПІ набір був усього сто осіб.

Особливо радіотехнікою не захоплювався. Машинобудування теж не дуже подобалось – багато креслення. Найпривабливішою видалась спеціальність «електронні прилади». Туди й поступив.

Чи міг тоді уявити, що мене кілька десятиліть, і він, Василь Кичак, буде доктором технічних наук, професором, знаним в Україні ученим?

– Якби я про це думав хоча б тоді, коли закінчив інститут, то став би доктором наук значно раніше. Вважав, що такі висоти не по мені. Дисертацію кандидатську робив майже 9 років, без аспірантури. Не навчався в аспірантурі, а працював молодшим науковим співробітником, потім старшим науковим співробітником, згодом у 1981-му захистив кандидатську по спецтематиці в Харківському університеті радіоелектроніки. І думав, що це мій максимум. А коли трошки попрацював викладачем, поїздив по інших інститутах, університетах, подивився, як захищають докторські інші, зрозумів – теж зможу. Через 19 років я зробив докторську дисертацію, захищав її у 2002-му у нашому Вінницькому національному технічному університеті.

Тож, закінчивши інститут і отримавши диплом фахівця, поїхав за направленням працювати в Армавір на приладобудівний завод. Звідти був призваний до армії. Служив у Брестській області у військах протиповітряної оборони. Потому повернувся до Вінниці. Нині в лютому минає уже 45 років, як Василь Мартинович Кичак працює в нашому університеті. Усе життя — це університет!

Професор Кичак є автором майже 400 наукових праць, зокрема 15-ти монографій та 21-го навчального посібника. П’ять його посібників мають гриф Міністерства освіти і науки України.

Під його керівництвом підготовлено і захищено 13 кандидатських дисертацій.

Нині він науковий керівник 5 аспірантів.

Професор Кичак входить до складу двох спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій і до редколегій двох наукових журналів.

Під його керівництвом в різні роки проведено 5 міжнародних науково-технічних конференцій «Сучасні проблеми радіоелектроніки, телекомунікації та приладобудування».

Працював деканом факультету автоматики та мікроелектроніки. Згодом деканом факультету радіоелектроніки, директором Інституту радіотехніки, зв'язку та приладобудування.

Василь Мартинович впродовж роботи у ВНТУ відкрив три спеціальності:

Електронні прилади та пристрої,
Апаратура радіозв'язку, радіомовлення та телебачення,
Телекомунікаційні системи та мережі.

А також дві спеціалізації – Автомобільна та енергозберігаюча електроніка, Оргтехніка та зв'язок.

За його активного сприяння в університеті створена лабораторна база для підготовки спеціалістів із напряму «Телекомунікації» — придбано сучасне зв'язкове обладнання за рахунок підприємств та фірм. А на кафедрі телекомунікаційних систем та телебачення , де Василь Мартинович працює на посаді професора, за останні кілька років створено 4 лабораторії.

Він є заступником голови президії обласного товариства радіотехніки, електроніки та зв'язку.

Впродовж багатьох років був науковим керівником госпдоговірних науково-дослідних робіт. Нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ СРСР та дипломом другого ступеня ВДНГ УРСР.

Нагороджений почесною грамотою Вінницької обласної державної адміністрації і Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України.

У 2009 році за багаторічну сумлінну працю, особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців та плідну науково-педагогічну діяльність він нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України», а у 2012 році Василю Мартиновичу присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України».

У 2015 році проф. Кичака В.М. нагороджено Грамотою командування Повітряних сил Збройних сил України (ЗСУ) за активну життєву позицію, проявлений патріотизм та сприяння військовим частинам і підрозділам ЗСУ у виконанні поставлених завдань, а у 2016 році – ювілейним знаком-орденом «Велика Україна. 25 років Незалежності».

Молодший син Василя Мартиновича закінчив ВНТУ, Інститут радіотехніки, зв’язку та приладобудування.

– Старший у мене гуманітарного складу, а Володя вирішив, що спеціальність «телекомунікації» – це якраз те, що йому потрібно. Зараз зв’язок розвивається дуже інтенсивно, хоча порівняно із європейськими країнами ми відстали. Тому перспективи розвитку є, і нині це одна із тих галузей, які ефективно працюють і ще довго працюватимуть. Зв’язок потрібен скрізь, в будь-якій галузі, в будь-якій країні. Усе завмирає, якщо зв’язку немає.

У професора Кичака чудова спортивна форма. Спортом займався, коли навчався в інституті, мав другий розряд з гімнастики.

– Я переконаний, що фізична культура – це для здоров’я. А спорт почасти навіть шкодить здоров’ю. Володя теж спорт сприймає як засіб, а не самоціль.

Валентина Кичак — голова Ради та Президії Громадської організації «Вінницька обласна Рада жінок України», член Громадської Ради при Вінницькій обласній раді, член Громадської Ради при Вінницькій облдержадміністрації, заступник голови Комітету з соціально-гуманітарних питань, член ради Спілки жінок України — вручила Почесну грамоту Вінницької обласної держадміністрації та обласної Ради за поданням ГО «Асоціація бібліотек Вінниччини» за багаторічну сумлінну працю, вагомі трудові здобутки директору науково-технічної бібліотеки ВНТУ Тетяні Притуляк (2018 р.)

Дружина професора Кичака Валентина Андріївна теж дуже діяльна. Яким же чином їхній родині вдається бути такою успішною?

– Моя дружина теж з такої сім’ї, яка ні матеріально, ні якось інакше не могла нам сприяти. Тож, усе життя ми сподівались лише на власні сили. Звикли працювати. Це насамперед.

 

Василь Мартинович з дружиною Валентиною Андріївною на відпочинку в Карпатах

Найбільше читають

 left direction
 right direction