19September2019

Топ новини

Frontpage Slideshow | Copyright © 2006-2011 JoomlaWorks Ltd.

МАГІСТРАНТКА ВНТУ ОЛЕНА ДАЖУРА НАВЧАЛАСЬ У НІМЕЧЧИНІ

  • PDF

Магістрантка кафедри програмного забезпечення з факультету інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії ВНТУ Олена Дажура (гр.2ПІ-18м) пройшла стажування в Німеччині на 2-х освітніх курсах.

Олена ділиться своїми враженнями від поїздки:

«Впевнена, ви вже не раз чули про освітні курси від європейської студентської організації BEST, куди студенти ВНТУ можуть податися, адже наш університет є альма-матір’ю для локального осередку BEST Vinnytsia, «випускником» якої є і я. Отож, кожної пори року можна податися на 3 курси й, якщо пощастить і вас відберуть, поїхати в одну з 34 країн, де є локальні осередки BEST.Чим не пригоди? Тим більше, що для українців ціна участі досягає максимум 11 євро, що включає 7-10 днів проживання, 3-разове харчування, академічні та соціальні активності. Думаю, ціна – більш, ніж вигідна.

Минулого року я вперше відвідала курс як учасник (а не організатор) в бельгійському Лувен-ла-Ньов. Цьогоріч мені пощастило вдвічі більше: мої мотиваційні листи обрали й BEST Аахен, й bonding Карлцруе (у Німеччині). До того ж курси проходили з різницею в три дні, тож нічого не завадило мені провести три тижні в Німеччині (та два дні в Люксембурзі). За правилами, один студент може брати участь лише в одному курсі за сезон, але оскільки bonding лише партнерська організація BEST (до речі, дуже велика німецька студентська організація з 12 осередками по всій країні, що влаштовує великі заходи, зокрема відома своїми ярмарками кар’єри, де кількість компаній-учасників доходить до 200), тому їх освітні заходи акредитуються окремо від BESTівських. Два курси за одну поїздку – удача точно була на моємубоці під час подач заявок.

Час від часу від друзів лунало «а чи не набридне тобі так довго бути в Німеччині?», «а чи не втомишся ти від курсів?», «а що ж ти робитимеш з сесією?»– це питання найбільше хвилювало мою маму. Так, остання сесія, а я тут зібралася їхати за кордон. Й тут мені пощастило: адміністрація університету дала зелене світло на мій індивідуальний графік.

Тож моя тритижнева подорож розпочалася 31 травня вночі в потязі до Львова, звідки літак однієї ірландської лоукост компанії переправив мене до Дюссельдорф Візе, де, мало не заблукавши й здобувши таки перемогу над суворими німецькими залізничними автоматами, мені вдалося купити квитки до мого першого пункту призначення. Йуже після обіду я гуляла вулицями Аахену.

Перший курс називався ‘Don’t Let Me Down ft. Bridges’ і був присвячений мостам, їх будівництву, причинам руйнувань тощо. Хтось може запитати: «ти ж вчишся на програмній інженерії, для чого тобі ті мости?». Що ж, справедливе запитання.

По-перше, знання в новій для себе галузі ніколи зайвими не будуть, наприклад, тепер я з легкістю можу визначити тип мосту. По-друге, це унікальна можливість познайомитися з купою студентів, що вивчають цивільну інженерію, з усієї Європи, що дорого варте. А по-третє, це чудова можливість на кілька днів спробувати себе в тому, що хотів би вивчати, але не мав такої можливості.

Так протягом семи днів я отримала короткий та дуже змістовний екскурс в архітектуру мостів, відвідала кампус Рейнсько-Вестфальського технічного університету, протестувала цілу купу лекційних залів та лабораторій, декілька місцевих компаній, що займаються дослідженнями та тестуванням нових технологій та студентських розробок, а також отримала тур по Аахену та Кельну. На жаль, багато дізнатися про німецьку культуру мені не вдалося, оскільки Аахен по праву вважається студентським містом, в університет якого з’їжджаються студенти зі всього світу. Так склалося, що членами BEST осередку там були, в переважній більшості, саме іноземці, до прикладу, головним організатором курсу була дівчинка з Болгарії, ключові позиції в команді організаторів обіймали хлопці та дівчата з Індії, Литви, Бразилії та Туреччини. Можливо, саме така інтернаціональність й зробила цей захід унікальним та відкритим для учасників з 15 країн!

Після насиченого тижня в Аахені дорога привела мене в Карлцруе, де я вже сповна змогла поринути в типове життя студента-німця. Перше, що мене вразило, німецька мова лунала звідусіль. Звісно, в Аахені теж все було німецькою, це ж німецьке місто, але всі студенти, з якими я контактувала там, весь час говорили англійською, тому, напевно, мені було так дивно потрапити туди, де всі навколо говорять виключно німецькою, коли не звертаються до учасників-іноземців, звісно. Неймовірно цікавим був перший вечір, де нас пригощали традиційними німецькими сосисками та традиційними німецькими історіями. З перших годин другого курсу я зрозуміла, що я прибула в правильне місце для пізнання німецького повсякденного життя.

Отож, другий курс називався ‘Hope to CO² – Empowering a sustainable future’ й був присвячений кліматичним змінам та способам їх уникнення, а також дослідженням технологій отримання відновлюваної енергії та результатам відмови від старих технологій. Академічна частина цього заходу стала для мене відкриттям. Звичайно, не вивчаючи цю сферу детально, я трохи плуталася в деяких англійських термінах й можливо не до кінця розуміла все, що говорили лектори, в порівнянні з інженерами-екологами, які були основною частиною учасників, але особливості парникового ефекту, причини відмови західних країн від ядерної енергетики та використання вугілля, а також способи зменшити використання природних ресурсів й інноваційні підходи до їх використання добре відклалися в мене в голові та розбудили в мені бажання принести всі ці ідеї до нас.

Крім цього, мені пощастило відвідати чудовий кампус Технологічного інституту Карлцруе (КІТ), де окрема територія виділена під дослідницькі лабораторії всіх напрямів, «нутрощі» дамби в серці Шварцвальду, будівництво станції метро, кухню місцевої їдальні, де імплементували новітню систему охолодження, а також броварню Хефнер, яка неодноразово здобувала всесвітні нагороди.

Все це, в купі з постійним спілкуванням з 23 учасниками з 12 різних країн та купою організаторів, зробило десять днів курсу незабутніми, а прощання надзвичайно важким.

Три тижні в Німеччині для мене були довгими, часом важкими, але завжди веселими, завжди насиченими, завжди навчали чогось нового, завжди не давали засумувати й завжди змушували хотіти продовження. Мені довелося пережити досвід, що не кожному може випасти так просто – зустріти 60+ нових та унікальних, але, в той же час, невловимо схожих людей, схожих чи то готовністю подорожувати й пізнавати щось нове, а може просто інженерною сутністю, що не відпускає, навіть коли ти за тисячі кілометрів від дому змушений ділити кімнату з незнайомими тобі людьми та постійно розмовлятианглійською.

Сумніваюся, що мені вдалося передати всі свої емоції, весь свій захват від моєї поїздки, але, якщо ви хочете отримати враження, як мінімум, на описаному мною рівні, не зволікайте й подавайтеся на BEST курси, повірте, це точно того варте!»

Найбільше читають

 left direction
 right direction