20September2020

Топ новини

Frontpage Slideshow | Copyright © 2006-2011 JoomlaWorks Ltd.

Студент ВНТУ Богдан Хавруцький воював, захищаючи Україну від зазіхань Росії

  • PDF

Він першокурсник. Приязний і доброзичливий. А в його житті була війна. Майже два з половиною роки, щоб ми тут про неї знали здебільшого лише з новин.

Інформаційний портал «Вінниця  Ok»  

То був 2015-й. Богдану було 19-ть. І він добровільно зголосився піти захищати Україну.

«А як я міг не піти? Мою землю, мою країну агресивні північні сусіди хочуть загарбати! Я люблю своє місто, люблю свою хату, люблю, коли радісно… Не хотів, щоб прийшли чужинці і все, що мені дороге, сплюндрували, знищили, спустошили...»

Богданова мама й не здогадувалась, що її єдиний син в АТО. Переконав, що просто пішов до війська на строкову службу. Курс молодого бійця проходив у Львові, тому мама півроку вважала, що він на Галичині. А потім зрозуміла. Відчула, що Богдан там, де найстрашніше.

Служив в артбригаді, котра спершу дислокувалась на Другій лінії. Це село Желане поблизу Авдіївки.

Потому був Богдан і на Першій лінії. У найгарячішій точці — селі Піски.

«Усього 800 метрів до лінії противника. Їх бачили навіть без бінокля».

Він не дуже охоче розповідає про воєнні будні.

«Навчився цінувати прості речі. Сон, приміром. Траплялось, що на добу спали лиш кілька годин. Це дуже виснажує. Змога спокійно поїсти — це теж розкіш. Люди в екстремальній ситуації стають справжніми. Одразу стає видно, хто надійний, хто якісний, а хто не дуже. Від товариша інколи залежить житиму я чи ні. Стосунки між людьми там, на війні, якісь істинніші, ніж тут».

З особливою теплотою говорить про волонтерів:

«Кожен їхній приїзд то була така радість! Не лише тому, що привозили смаколики, цигарки, одяг, бронежилети, буржуйки. Вони привозили якесь особливе тепло і давали силу. Дитячі листи з малюнками… Ніби я не надто сентиментальний, але ці листи так зворушували! Малюночки ми розвішували в бліндажі і вони додавали оптимізму. Моя домівка в Липовці. Тож особливо було приємно отримувати волонтерську допомогу з рідного міста».

Зараз Богдан Хавруцький староста групи 1КІ-19б факультету інформаційних технологій і комп’ютерної інженерії.

«Дуже щасливий, що поступив у ВНТУ. Що навчаюсь за такою чудовою спеціальністю — 123 «комп’ютерна інженерія».

Повернувшись додому, до мирного життя йому довелось звикати. Дивувався, що люди не розуміють, які вони щасливі, маючи мир.

А Богдан від вибухів петард чи салюту досі тривожно здригається…

Найбільше читають

 left direction
 right direction