Ph.D. in Electrical Engineering Ірина Борщова живе в столиці країни — Оттаві. Працює на канадський уряд. У цій країні працювати на державну установу надзвичайно престижно. А тому отримати подібну посаду дуже не просто — претенденти проходять ретельний і навіть жорсткий фаховий відбір.
Інформаційний портал NА ПАРИЖІ
Іра навчалась на кафедрі АІВТ — «Автоматики та інформаційно-вимірювальної техніки» (віднедавна це АІІТ — кафедра автоматизації та інтелектуальних інформаційних технологій ) Вінницького національного технічного університету.
Нині це ФКСА — факультет комп'ютерних систем і автоматики.
— Я закінчила ФАКСУ. Так і працюю у сфері автоматики, тільки стосовно авіації. Мені до вподоби автоматика і технічні науки ще зі школи. У 9-му класі я вирішила, що навчатимусь на ФАКСУ, так і поступила у ВНТУ.
— Кого зі своїх викладачів кафедри, факультету згадуєте з вдячністю?
— Вдячна завідувачу моєї кафедри АІІТ ВНТУ, доктору технічних наук, професору Роману Квєтному (мій науковий керівник бакалаврської і магістерської). Вдячна Анатолію Васюрі (тоді він був деканом), Сергію Довгальцю (мій перший науковий керівник), професору Володимиру Дубовому — у нас з ним завжди були гарні стосунки, хоча він з іншої кафедри — завідувач кафедри КСУ. Вдячна доценту Олександру Дрючину, ми з ним підтримуємо стосунки і нині — у соціальних мережах.
Вдячна Миколі Бикову, Олександру Ігнатенку (на той час Олександр Григорович був заступником декана з виховної роботи, а я була головою студради, і ми тісно співпрацювали).
Вдячна багатьом викладачам ВНТУ — не можу усіх перерахувати, дуже багато хороших викладачів у нас у ВНТУ.
Врешті, найважливіший урок, який отримала у ВНТУ — це самоосвіта. Університет навчив мене шукати вирішення проблем сомотужки, не сподіваючись на когось.
— Чому, на Вашу думку, нині в Україні не популярний інженерний фах, не популярна фізика?
— Ще в ті часи, коли я вчилась в Україні, наша держава не виділяла достатньо коштів на інженерію. Аби отримати інженерний фах, не було вдосталь належного обладнання. Зовсім інший підхід у Канаді. Мені проект оплатив усі технічні засоби, котрих потребувала, — комп’ютери, камеру, автопілоти, дрони. Для досліджень я мала усе — тільки працюй. Так я захистила докторську у сфері автоматичної посадки безпілотних літаків. Потому мене запросили на роботу. В Україні, на жаль, таких коштів не було і, мабуть, нема. Я думаю, що це впливає на інтерес молодого покоління до науки і техніки.
— У Вас престижна, цікава і значуща для Канади робота.
— Після захисту докторської, працювала у малому бізнесі, де розробляла радари для уникнення зіткнення безпілотних літаків. Мій внесок — написала програму, яка читає дані з радара і передбачає зіткнення з іншим літаком, а також дає вказівки пілоту який маневр слід здійснити, аби уникнути зіткнення. Нині я науковий співробітник у National Research Council, власне у Flight Research — у найбільшому науковому авіаційному центрі Канади розробляю алгоритми з автоматики і автономії, тобто пишу програми, які перетворюють пілотовані літаки в безпілотні. Співпрацюю з Transport Canada, Department of National Defense, університетами і малими компаніями.
— Чим подобається Канада? Де Ви подорожували?
— Об’їздила майже всю Північну Америку, була в найбільших містах Канади і США — Ванкувер, Торонто, Монреаль, Галіфакс (Канада), Сієтл, Нью-Йорк (США) etc.
А Канада мені подобається тим, що це дуже демократична країна. Іноземців легко сприймають за своїх, і не зважають, що ти з іншої півкулі світу. Люди в Канаді дуже толерантні і рівень життя високий. Якщо людина працьовита, то усі двері відкриті.
— Іро, Ви були переможницею популярного студентського конкурсу «МІС ВНТУ».
— Так, була «МІС ВНТУ 2008». Рада, що взяла участь у цьому конкурсі, хоча конкурси краси не зовсім те, що мені дуже подобається. Більше люблю науку.
Читайте більше ІРИНА БОРЩОВА — «Міс ВНТУ-2008»
Хотіла додати, важливо, щоб молода людина мала чіткий план на майбутнє і завжди прагнула досягти своєї мети, де б вона не була — чи на землі, чи понад хмарами (як я ;) ). Але не тільки мріяти, а щось робити для здійснення задуманого. Інакше буде так, як кажуть у Канаді: «If you don't know where you are going, you will end up elsewhere».
